ТОЧКА ЗОРУ
Коли запроваджувати предмет "Громадянська освіта"

Погоджуючись з позитивною оцінкою Концепції громадянської освіти, опублікованоїо у випуску 2 Бюлетеня Проекту "Освіта для демократії в Україні", маємо висловити деякі міркування щодо її впровадження в формі навчального предмета. Чи не запізно вводити такий предмет, починаючи із старшої школи?

Центральна ланка в парадигмі предмета, кінцевою метою якого є формування цінностей - діалог, дискусія, передусім між самими учнями, вільне висловлювання своїх поглядів, оцінок. Наголошуємо, між самими учнями, адже учень набагато вільніше починає діалог зі своїм товаришем, і аргументи однолітка для нього найавторитетніші. На уроці з такого предмета учень - рівноправний його учасник. Він не боїться зробити помилку, бо йому надається право на неї. Помилку виправляють не вчителі, а учні в процесі демократичного обговорення проблеми. Точка зору вчителя також обговорюється, як і будь-кого в класі. Таке навчання базується не на безпосередній передачі певної галузі знань від учителя до учня, а на суб'єктних стосунках між ними. Учень - не об'єкт навчання, а суб'єкт пізнання. Пізнання через розуміння створює нове знання.

Спостереження свідчать, що найбільш щиро і відверто висловлюють свої думки п'ятикласники. У цьому віці дітям цікаво мислити і "по-дорослому" підходити до вирішення життєвих проблем. І за відповідних умов ці якості розвиваються і стають звичними у старших класах. Тому громадянську освіту найдоцільніше запроваджувати саме з п'ятого класу (і потім збільшувати навантаження поступово - із класу в клас). Адже впроваджений пізніше, цей предмет може втратити для дітей свою привабливість; у старшому віці вони вже схильні замикатися в собі, тому відверта дискусія може й не відбутися.

Сама дискусія є окремою дуже важливою і непростою проблемою. Як зазначають учителі, що використовують дискусії у навчанні, на початковій стадії їх запровадження, навіть при обговоренні проблем суспільства, учні могли перейти на особистості, зачепити за живе і навіть образити один одного. Суперечка часто переростала в конфлікт. Подекуди обговорення запланованої теми навіть припинялось і відновлювалося лише після того, як учні коригували ними ж розроблені правила ведення диспуту. Так виховувалася терпимість, толерантність як лінія поведінки, як запорука громадянської злагоди. Учні відчули радість спілкування, почали свідомо працювати над удосконаленням навичок усних виступів, умінням слухати і чути співрозмовника, поважати його думку, критично оцінювати не тільки чужі, а й свої аргументи. Поступово вони стали виявляти готовність безболісно відмовитися від своєї точки зору, якщо вона виявиться хибною.

Досвід показує, що навички спілкування за правилами найкраще формуються і потім стають звичкою саме в п'ятому класі. У більш старших класах спілкування за правилами засвоюється важче. Тому головна мета громадянської освіти п'ятикласників - навчання спілкування за правилами. При цьому як навчальний матеріал можна використовувати найрізноманітніші проблеми - етичні, політичні, економічні, правові. П'ятикласників ці проблеми не лякають, адже вони з ними стикаються повсякчас й обговорюють їх поза школою в своєму колі або ж чують, як їх обговорюють дорослі.

Обговорення проблем, розпочате в п'ятому класі, має продовжуватися і в наступних, але на більш складному навчальному матеріалі, при інших оцінках ситуацій, за якісно нового рівня стосунків між учнями, які виросли й інтелектуально.

До переліку тем, обговорюваних п'ятикласниками, варто вводити найактуальніші, найгостріші проблеми сьогодення. Не можна вважати закритими чи "непривабливими" будь-які теми: наркоманія, алкоголізм, "дідівщина", крадіжки, хуліганство. Оберігати юних громадян від цих проблем немає сенсу. Адже про ці проблеми вони чують не лише з екранів телевізорів чи гучномовців радіотрансляційної мережі, вони обговорюють їх зі своїми однолітками. Тому, якщо учень пізнає корені цих прикрих явищ, зрозуміє, що вони спрямовані й проти його особистого добробуту, зробить свідомий вибір і стане активним противником їх, можна сподіватися, що і в школі, і у своєму подальшому житті він сприятиме викоріненню цього зла.

Для п'ятикласників цікавими є теми, що стосуються їхнього віку, наприклад, "Чи має право десятилітній учень на особисте життя?" або "Чи мають право дорослі перевіряти кишені у дітей?" Вони сприймуть і глобальні проблеми людства. Невід'ємна умова - учень мусить робити власний вибір на основі порівняння, діалогу, свого розуміння. Діалог треба стимулювати всіма можливими засобами. Навіть формулювання теми (як у контраверсійних телепередачах М. Вересня "Табу") має передбачати диспут, хоча б так - "Чи має право громадянин вживати наркотики?"

Для п'ятого класу, як і для наступних, необхідно створити посібник, невеличкий за розміром, який має будуватися на сучасному матеріалі, викладеному якомога емоційніше. Стиль - науково-популярний, з великою кількістю реальних прикладів, висловів (афоризмів) відомих філософів, політологів.

Віктор Оржехівський
Український інноваційний центр гуманітарної освіти АПН України

This web page is hosted free of charge through the Internet Access and Training Program (IATP). IATP is funded by the Bureau of Educational and Cultural Affairs of the U.S. Department of State and administered by the International Research & Exchanges Board.