Конференція
"Громадянська освіта в Україні: досвід, пошуки, перспективи"

Апробація
Підіб'ємо підсумки

Події
Семінар ЮНЕСКО
Cемінар Ради Європи
Семінар для методистів

Досвід
Чи знаєте ви, як вирощувати хліб? Думка з приводу.
Як вирішити проблему за допомогою двадцяти запитань

Наша бібліотека
Етика ЗМІ: де провести межу?
Навчальні матеріали для студентів і вчителів середніх шкіл та коледжів
Розалінда Дж. Старк

Від редакції

ДОСВІД

Чи знаєте ви, як вирощувати хліб?

- думка з приводу -

Споконвіку в Україні старі люди казали: "Якщо хочеш завдати шкоди своїй дитині, дай їй шматок хліба. Якщо хочеш допомогти, навчи вирощувати хліб". Яскравий приклад того, як американці навчають підлітків "вирощувати хліб", я побачила цього року під час наукового дослідження в Америці, зокрема, у штаті Індіана, коли відвідувала декілька молодіжних неприбуткових організацій.

Для прискіпливих відразу зазначу: то не був справжній лан, і ніхто з підлітків не тримав у руках сапу. Але то був сучасний урок того, як треба готувати себе до дорослого, а згодом і самостійного життя. Наприклад, під час підготовки до будь-якої події чи свята, за так званий стіл переговорів сідають не лише дорослі з місцевих органів влади, а й насамперед безпосередні учасники дійства: діти віком 10-12 років, підлітки, молодь. Між членами оргкомітету не відчувається ніякої субординації: чи ти лідер шкільного осередку, чи представник влади, викладач університету або титулований спортсмен - якщо справа спільна, її треба разом і готувати. Однак пріоритет у підготовці і проведенні будь-яких заходів належить молоді.

Як зробити захід неординарним, не таким, як, приміром, минулого року? Яких помилок варто уникнути? Де знайти спонсорів? Яким чином привернути увагу батьків, громадськості, преси, телебачення? Хто відповідатиме за те, аби вчасно подбати про їжу і напої, про дотримання порядку?

Приємно вразило те, що під час подібних зібрань молодь почувається розкутою, вільною, часом відкидаючи старі і відстоюючи нові, власні ідеї. До речі, американці завжди надають перевагу ідеям "свіжим". Після обговорення усіх "за" і "проти" кожен підліток, юнак або дівчина бере на себе певну ділянку практичної роботи. Почесних членів оргкомітету, що лише посидять і підуть, тут немає. Молодь навчається самостійності і відповідальності, беручи приклад з дорослих.

Я познайомилася з діяльністю організацій "Старші брати" і "Старші сестри", котрі допомагають юнакам і дівчатам підготуватися до дорослого життя, опікують підлітків, схильних до правопорушень.

В організації "Разом з молоддю" діють програми для підлітків з неблагополучних родин. Діти під керівництвом дорослих створили навіть власний "суд" із спеціально обладнаним для цього приміщенням, де "розглядають справи" правопорушників. І нехай це відбувається не насправді, і молодь, і дорослі дотримуються думки про те, що краще запобігти правопорушення, аніж через незнання законів потрапити на лаву підсудних. Декотрі з колишніх членів організації, всерйоз захопившись цією проблемою, згодом вступали на юридичні факультети.

Члени організації "Друзі парку" беруть на себе прибирання парків, висаджують квіти, проводять цікаві заходи, залучаючи до участі батьків. Батьки не просто цікавляться позакласним життям своїх дітей, а й беруть участь у всіх заходах, що проводяться поза школою.

Неможливо перерахувати усі молодіжні організації. Кожна з них заслуговує на окрему розмову. Але головним є те, що діти, підлітки, молодь постійно відчувають прагнення дорослих навчити їх діяти самостійно, виважено, творчо.

Надзвичайно цікавим відкриттям для мене стало те, що дітей шкільного віку залучають до написання і захисту проектів. Я була присутньою на кількох засіданнях комісій, де розглядалися проекти, метою яких було бажання підлітків прибрати парк, посадити навесні квіти, влаштувати концерт для дітей з фізичними вадами, організувати табір відпочинку з денним перебуванням, навчити малюків читати. Звичайно, кожен проект потребує певних коштів, і члени комісії надають перевагу найважливішим. Тому підлітки, які приходять на засідання, прагнуть довести, що їх проект найкращий. Ті, що цього разу проект не вибороли, трохи розчаровані, проте залишають кімнату зі словами: "Нічого. Ми переглянемо свій проект, врахуємо слабкі місця, і наступного разу ви нам не відмовите".

Тож коли заходить мова про громадянську освіту в Україні, я завжди підтримую ту позицію фахівців, котра має доволі свідоме підгрунтя: не треба боятися досвіду, перевіреного багаторічною практикою. Навіть якщо ця практика є досягненням іншої країни.

Людмила Повалій,
газета "Знам'янські вісті" (Кіровоградська область)

Як вирішити проблему за допомогою двадцяти запитань

Журнал "Social Education" ("Суспільствознавча освіта"), з публікацією якого ми вже знайомили читачів, у № 6 2001 р. розмістив статтю Уїльяма Д. Еджинтона "Як вирішити проблему за допомогою двадцяти запитань", в якій автор пропонує вчителям методику пошуку відповіді на проблемне питання як шлях не тільки розширення знань учнів, а й формування їх дослідницьких умінь.

Автор зауважує, що вчителі приймають як належне те, що учні постійно втягнені у процес мислення, вважаючи, що мислення - це щось невід'ємне для кожного з них. Термін уміння мислити сам по собі дуже широкий та неоднозначний. Т. Тернер визначає його як "розумові процеси, якими користується людина як для одержання, усвідомлення та зберігання інформації, так і для використання її як основи для вирішення проблем". Одним із завдань суспільствознавства є виховання активних громадян, які вміють раціонально обробляти інформацію для розв'язання проблемних питань. Досягти цієї мети неможливо за допомогою звичайних відповідей на запитання до тексту в кінці параграфа. Учнів треба цілеспрямовано навчати вирішувати проблеми.

Звернімося до етапів вирішення проблеми, тобто до кроків проведення дослідження:

• визначення проблеми (учням пропонують проблему чи питання, на яке не можна дати миттєву відповідь);
• формулювання гіпотези (учні розмірковують над причинами проблеми);
• збір даних (тобто інформації, наданої вчителем або підібраної самими учнями);
• оцінка або аналіз даних (учні вивчають інформацію і розмірковують над нею);
• використання даних для підтвердження або відхилення гіпотези (учні зіставляють аналіз даних з початковою гіпотезою і вирішують, наскільки правильною вона була);
• пояснення або висновки (учні формулюють відповідь на поставлене запитання).

Коли учні вперше грають у цю гру, вони ставлять запитання безсистемно, але з часом починають розуміти, що вони просуваються у своєму дослідженні вперед, і їх стратегія ускладнюється. Отримуючи інформацію за допомогою запитань, учні використовують відповіді для того, щоб проаналізувати та підтвердити або відхилити свою гіпотезу. Наприклад, після короткої історичної довідки вчитель дає учнями завдання з'ясувати, за що Томас Мор віддав своє життя - у що він вірив так сильно, що обрав смерть і не відмовився від власних принципів. Уже маючи певну гіпотезу, учні ставлять, наприклад, такі запитання:

• Чи мало це стосунок до Генріха VIIІ?
• Чи посварився Мор з Генріхом?
• Чи сперечалися вони через щось?
• Чи пов'язане це з війною?
• Чи стосувалося це релігійних поглядів Генріха?
• Чи пов'язане це із заснуванням нової церкви?

• Чи схвалював Томас Мор церкву Генріха?
• Чи вважав він, що Генріх не повинен бути главою церкви?
• Чи було це пов'язане з дружинами Генріха VIIІ?
• Чи мало це стосунок до першого розлучення Генріха?
• Чи пов'язане це з одруженням з Анною Болейн?
• Чи вважав Мор, що Анна не повинна бути королевою?

Отже, метод двадцяти запитань передбачає такі кроки:

1. учні розуміють, що мають знайти відповідь на запитання, поставлене вчителем;
2. учні висувають гіпотезу правильної відповіді;
3. ставлячи вчителеві запитання, учні збирають інформацію для вирішення проблеми;
4. учні використовують отриману інформацію для розмірковування над тим, чи підтверджує вона висунуту ними гіпотезу;
5. на підставі зібраної інформації учні визначають, чи є їх гіпотеза правильною (якщо вона неправильна, вони можуть використати інформацію для розробки нової гіпотези);
6. якщо учні вважають, що їх гіпотеза правильна, вони можуть сформулювати свою відповідь у формі запитання. Якщо вони вважають, що перший варіант гіпотези був неправильним, вони можуть повторювати кроки 3 - 5, доки не дійдуть нового висновку.

 Текст всього розділу для друку

оголошення/новини діяльність проекту бюлетень		про проект матеріали хто ми		партнери посилання надішліть e-mail

This web page is hosted free of charge through the Internet Access and Training Program (IATP). IATP is funded by the Bureau of Educational and Cultural Affairs of the U.S. Department of State and administered by the International Research & Exchanges Board.