|
Інформаційний бюлетень
Випуск 9, листопад 2002 року. Навчальні технології
Точка зору
ДОСВІД Громадянське виховання шляхом практичної діяльності.
Сьогодні на сторінках педагогічних видань, у методичних кабінетах різних рівнів, у школах та позашкільних закладах ведуться розмови про громадянську освіту, про виховання справжніх громадян Української держави. Над цим питанням замислюються багато вчителів - практиків, методистів та науковців. Кожен має власну точку зору, свої пропозиції, наробки. На мою думку, виховання громадянськості має бути комплексним : теорія і практика. Існує чимало варіантів програми "Громадянська освіта", що реалізуються як на базі шкіл (як окремий предмет), так і в позашкільних закладах, гуртках, школах лідерів та школах дитячої дипломатії. Проте будь-які знання обов'язково слід закріплювати на практиці. Найкращим прикладом того, як це можна зробити, є діяльність органів дитячого самоврядування. Саме тут діти навчаються самостійно мислити, аналізувати, приймати рішення, думати не лише про себе, а й про тих, хто поряд, поважати їх та їхні права. Це вже виховання почуття патріотизму, відповідальності, громадянської свідомості та активності. Нині учнівське самоврядування є в кожній школі: у формі учнівського комітету, ради або парламенту. Проте, на жаль, далеко не в усіх школах воно є справжнім, реальним дитячим самоврядуванням. У більшості з них воно зводиться до виконання навчально-виховного плану школи, прийнятого педагогами і затвердженого директором. У чому ж причина недієвості наших учнівських комітетів, рад, республік? Дорослі не завжди готові делегувати дітям частину своїх повноважень. Бракує методичних матеріалів, науково-технічного забезпечення цього питання. Деякі керівники й педагоги не розуміють необхідності реформування цієї ланки діяльності школи. Нерідко назва органу дитячого самоврядування не відповідає змісту його роботи, і навпаки, зміст роботи не відповідає назві. Наприклад, парламент - це законодавчий орган. При ньому має працювати виконавча гілка влади, чого в більшості шкіл немає. Які функції має учнівська рада? Чим вона відрізняється від учнівського комітету чи шкільної республіки? Які завдання кожної з цих структур? Діти мають отримати відповіді на ці запитання і згідно з ними будувати свою діяльність. Для того щоб допомогти педагогам та учням правильно організувати й скоординувати роботу органів дитячого самоврядування, в нашій області на базі Обласного парламенту дітей було створено Школу лідерів дитячого та молодіжного самоврядування. Тут кожен може отримати консультативну та практичну допомогу, методичні рекомендації щодо організаторських технологій і т. ін. Головними завданнями будь-якого органу дитячого самоврядування є:
Звичайно, для організації реального дитячого самоврядування дітям потрібні певні знання та вміння. Для повноцінної роботи дитячого активу треба проводити тренінги, семінари, давати можливість обмінюватися досвідом з представниками інших навчальних закладів та організацій, висвітлювати свою діяльність у засобах масової інформації. Розв'язання цього завдання може взяти на себе Школа лідерів дитячого та молодіжного самоврядування, головною метою якої є розвиток лідерських та організаторських здібностей в дітей, які здатні згуртувати навколо себе своїх однолітків, координувати їхню діяльність під час реалізації будь-яких проектів чи завдань. Однак про роботу Школи лідерів ми розповімо іншого разу. Сьогодні ж поговоримо про реальність дитячого самоврядування. Як створювався Кіровоградський обласний парламент дітей Роботу над створенням Кіровоградського обласного парламенту дітей було розпочато із засідання ініціативної групи в Кіровоградському обласному центрі дитячої та юнацької творчості восени 2000 р. Саме тоді було обговорено стратегію й тактику становлення та розвитку обласного органу дитячого самоврядування. Підходи, вироблені під час засідання, було покладено в основу подальшої діяльності ініціативної групи. Вони полягають у тому, щоб:
Роботу було організовано в три етапи:
Рішення ініціативної групи було підтримано директором Обласного центру дитячої та юнацької творчості та Управлінням освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації. Завданням мотиваційного етапу стало формування громадської думки щодо реальності та результативності дитячого самоврядування. З цього питання в області було проведено багато дискусій, диспутів, круглих столів, опитувань та анкетувань. В Обласному дитячо-юнацькому центрі кількаразово збиралися діти - представники міст та районів області, яких зацікавила ідея створення реально діючого парламенту дітей, для спільного пошуку шляхів залучення до участі у проекті своїх однолітків, педагогів, батьків, місцевої влади. Результатом роботи стало проведення двох установчих сесій (6 днів), на яких діти з 11 районів області розробили й обговорили проект назви обласного органу дитячого самоврядування, його структури, програми діяльності; визначили функції дитячого самоврядування на різних рівнях (обласному, районному, міському, шкільному та позашкільному), розробили технологію створення органів дитячого самоврядування. Найважчим завданням було подолати нерозуміння з боку однолітків і дорослих. Але впевненість і цілеспрямованість дали свої результати: в січні 2001р. було проведено першу сесію Обласного парламенту дітей, на якій були присутні депутати від 14 міських та районних осередків дитячого самоврядування. Після сесії розпочався другий етап роботи - підготовчий, завданнями якого було:
Наприкінці підготовчого етапу в області вже існувало 20 міських і районних парламентів дітей; було проведено 3 сесії та 2 засідання Ради лідерів Обласного парламенту дітей; у багатьох містах та районах було налагоджено партнерські стосунки з відділами освіти і науки, місцевими радами й з деякими громадськими організаціями; Обласне управління освіти і науки видало наказ про систематичне навчання представників міських і районних парламентів дітей в обласній Школі лідерів дитячого та молодіжного самоврядування. Восени 2001 р. розпочався організаційний етап нашої діяльності. У цей час діти вже володіли організаторськими технологіями та методиками, правилами спілкування, методиками проведення ділових зустрічей, нарад, засідань; набули навичок публічних виступів; знали, як оформлювати статутні та інші документи, планувати діяльність кожної комісії та парламенту в цілому. А головне, в них з'явилося вміння й бажання самостійно аналізувати, приймати рішення, відповідати за доручену справу. На третій сесії Обласного парламенту дітей було прийнято загальну програму діяльності, яка передбачала насамперед не проведення масштабних акцій та заходів, а можливість спробувати свої сили в малому і водночас створити позитивний імідж своєї організації, залучивши до співпраці якомога більше дітей, підлітків та дорослих. Програма діяльності Діяльність Парламенту спрямована передусім на якнайширше залучення дітей до участі у громадському житті, у прийнятті рішень та на виховання в них соціальної активності. Робота ведеться за багатьма напрямами, що є цікавими й корисними як для дітей і підлітків, так і для молоді, яка працює разом з дітьми, допомагаючи їм. Тож ознайомимось із програмою діяльності Кіровоградського обласного парламенту дітей. Один з найголовніших напрямів діяльності парламенту - підготовка кадрів, від яких залежатиме результативність роботи. Цей напрям реалізується в діяльності Школи лідерів, літньої школи активу, систематичного обміну досвідом між міськими та районними парламентами області та за її межами. Третину свого життя діти проводять у школі. Тому багато уваги у діяльності дитячого Парламенту приділяється проектам, пов'язаним з проблемами шкільного життя. Це, наприклад, соціологічні опитування "Що ми про це думаємо?" за темами "Мої роздуми про реформу школи", "Як я ставлюся до 12 - бальної системи оцінювання" тощо; акції з надання посильної допомоги тим, хто її потребує( людям похилого віку, школярам, які відстають у навчанні); організація дозвілля школярів; захист прав дітей та допомога у проблемних ситуаціях; робота дитячої громадської приймальні з різних питань; реалізація екологічних проектів. Важливу роль у становленні і діяльності будь-якої організації відіграє робота з громадськістю. У діяльності Парламенту цьому сприяє його обласна газета , дитячо-юнацька радіопрограма, підтримання банку даних. Нині до Кіровоградського обласного парламенту дітей входять 85 депутатів. Працюють 10 комісій з питань: 1) партнерства та міжнародних відносин; 2)захисту прав дитини та допомоги в проблемних ситуаціях; 3) загальної та додаткової освіти; 4) екології, спорту та здорового способу життя; 5) інформації, культури та дозвілля; 6) роботи з дітьми молодшого й середнього шкільного віку; 7) фінансового забезпечення; 8) мандатна; 9) виборча; 10) контрольно-ревізійна. Парламент має 23 міські та районні структури на базі позашкільних закладів, діяльність яких охоплює майже всі школи області; раду координаторів міських та районних органів дитячого самоврядування, а також угоди про співпрацю з відділами освіти і науки, сім'ї та молоді, преси та інформації, служби у справах неповнолітніх обласної державної адміністрації, обласною радою, міськими, обласними та всеукраїнськими громадськими організаціями; методичну та інформаційну базу даних з питань дитячого та молодіжного самоврядування; газету "Вимір АМТ"(активних, молодих, талановитих). Але найголовніше - це бажання дітей розвиватися й рухатися далі! Вагому підтримку діяльності Парламенту дітей надає Обласна рада. Крім допомоги у розв'язанні багатьох організаційних питань діти мають можливість спілкуватися з працівниками апарату та депутатами, отримувати консультації та практичні поради, а також проводити свої пленарні засідання у сесійній залі Обласної ради, що потребує відповідальності й певного рівня підготовки. Розповідати про роботу Парламенту можна ще довго, проте краще завітайте до нас. Ми будемо щиро раді знайомству з вами й дамо відповіді на всі ваші запитання. Наша адреса: 25006 м. Кіровоград, вул. Калініна, 36, Обласний ЦДЮТ. І якщо на початку нашої діяльності більшість сприймала Парламент дітей як гру, то час показав, що це цікава й змістовна частина їхнього життя, що дає можливість сформуватися як особистість, підготуватися до дорослого життя, в якому їм іще треба знайти своє місце. А ми, дорослі, покликані допомогти їм у цьому. Тетяна Доценко,
Школа - осередок громадянської освіти сільської громади Визначаючи громадянське суспільство як системне об'єднання громадян, їхній добровільний союз, у якому вони забезпечують свої інтереси, слід наголосити, що реалізація цих інтересів та задоволення потреб здійснюється їх власними силами шляхом самоорганізації та самоврядування. Однак така самоорганізація можлива лише за умови, якщо кожен громадянин, озброєний відповідними знаннями, стане особистістю, здатною свідомо, активно, творчо впливати на навколишній світ, на нагальні проблеми сьогодення. Водночас, попри високу соціальну активність більшості громадян, має існувати осередок, навколо якого гуртуватимуться люди, готові до самоорганізації та самоврядування. У сільській місцевості таким осередком, центром культурного та духовного життя є сільська школа. Відійшли в минуле сільські будинки культури, бібліотеки, кінотеатри, не читають лекцій заїжджі лектори. Школа ж залишилася фактично єдиним джерелом інформації для сільчан. Отже, коли ми говоримо про організацію системи громадянської освіти в сільській школі, то з усією відповідальністю можемо оперувати поняттям "громадянська освіта в сільській громаді". Із 31 школи Миколаївської області, де викладається курс "Громадянська освіта", 11 розташовані в сільській місцевості. І кожна з цих шкіл має власний досвід реалізації основних положень концепції громадянської освіти. У Шевченківській ЗОШ Жовтневого району (вчитель В.А.Тоболін) стало традицією проведення підсумкових узагальнюючих уроків з курсу "Громадянська освіта" у присутності батьків та громадськості села. Під час підсумкового уроку з вивчення розділу "Я, інші, суспільство: як дійти згоди?" на обговорення було винесено проблему "Педагогічний колектив школи забороняє учням 8-9 класів після 23 години перебувати на дискотеці в сільському клубі. Ваша думка?" Заняття було проведено у формі рольової гри. Ролі експертів виконували батьки й педагоги. Результатом гри стало створення творчої групи з представників громадськості, учнів і педагогів з розробки Статуту сільської громади. На одному із засідань обласної творчої групи "Запровадження експериментального курсу "Громадянська освіта" було внесено пропозицію щодо розширення практичної частини навчальної програми. Педагоги - учасники засідання - мотивували це тим, що весь спектр знань, набутих під час вивчення цього курсу, має бути апробований на практиці. Так у методиці з'явилося поняття "соціальна практика", що охоплює соціологічні дослідження, розробку проектів, участь в акціях органів місцевого самоврядування тощо. Прикладом такої соціальної практики є діяльність учнів Кривобалківської ЗОШ Миколаївського району (викладач курсу "Громадянська освіта" О.В.Запорожець), які стали ініціаторами й найактивнішими учасниками відновлення системи природних джерел місцевого урочища та будівництва мініводогону. Нині силами Кривобалківської сільської громади тут закладено дендропарк. Відомо, що селяни з недовірою сприймають місцеве самоврядування, скептично ставляться до можливості особисто сприяти позитивним змінам на "малій батьківщині". Щоб подолати таке ставлення, треба якомога більше залучати учнівську молодь до участі в діяльності органів місцевого самоврядування. Вагому роль у цьому покликані відіграти практичні заняття з курсу "Громадянська освіта". Певний досвід діяльності учнівської Малої сільської ради накопичений Кривоозерською ЗОШ № 1 (викладач курсу "Громадянська освіта" А.І. Коваль). Рада бере участь у проведенні виборів, надає допомогу інвалідам та пенсіонерам. Наприклад, під час останніх виборів до Верховної Ради України учнів 11 класу було запрошено на виборчі дільниці Кривого Озера як незалежних спостерігачів. "Школа не може байдуже спостерігати, як селяни, не знаючи законів, механізму їх дії, припускаються страшних, навіть фатальних помилок, продаючи земельні сертифікати, здаючи в оренду землю без письмової угоди оренди, не беруть участі у виборах тощо. Тому ми повинні нести громаді громадянські знання ", - вважає викладач курсу "Громадянська освіта" директор Мигіївської ЗОШ Первомайського району С.А.Вовк. Саме тому кожне заняття з курсу закінчується домашнім завданням: "Повідом батьків", "Проведи опитування, розроби анкету", "Збери дані". Наприклад, під час вивчення тем, пов'язаних із системою влади в Україні, виборами, вчителька запропонувала учням провести серед своїх родичів та друзів таке опитування:
Узагальнивши результати опитування, експертна група (учні 11 класу) за місяць до виборів 2002 р. спрогнозувала їх результати по своєму виборчому округу. Іще одним свідченням успішної роботи мигіївської загальноосвітньої школи є довіра сільчан до неї, що підтвердили й результати останніх виборів: викладачку курсу "Громадянська освіта" С.А.Вовк було обрано депутатом Миколаївської обласної ради, а трьох випускників минулого року - депутатами районної і сільської рад. Нині мигіївсьа ЗОШ - своєрідний консультаційний пункт для сільської громади. Його консультантами є учні, які вивчають курс "Громадянська освіта". В жовтні 2002 р. мигіївська школа звітує про стан громадянської освіти і набутий досвід перед освітянам Миколаївської області. Ганна Михайлович,
Яка школа потрібна сучасним учням?
В одному з попередніх номерів ми знайомили читачів зі школою Саммерхіл в Англії, що відома своїм нетрадиційним підходом до організації навчального процесу, в якій учні несуть цілковиту відповідальність за свою освіту й самі вирішують, що і як вчити. Цікавий досвід нетрадиційного підходу до шкільної освіти мають деякі школи Норвегії. Про одну з них - середню школу м. Танангер (вік учнів 12-15 років) - ми розповімо разом з її директором Тором Анфінзеном. (Для довідки: у Норвегії існує два ступені середньої школи - молодша (12 -15 років) і старша (16 - 19 років). Тор Анфінзен розмірковує, що якби головний герой роману норвезького новеліста Олександра Кілланда "Подарунок" Ліль Маріус сьогодні потрапив до звичайної норвезької школи, він був би вражений скоріше не змінами, що сталися, а тим, що в ній все виглядає так само, як було описано понад століття тому у романі, що доволі жорстоко критикував норвезьку школу того часу. Змінився хіба що одяг учнів. Усе інше, як і було: учні тихо сидять за партами й слухають лекцію; вчитель ставить їм запитання, а вони відповідають; як і раніше, учні нудьгують, тільки відповідаючи на запитання й не маючи змоги ставити їх самим (хіба що тепер їхня нудьга менш прихована). Як і сто років тому після 45 хвилин уроку лунає дзвоник. Усе вирішено за учнів: від змісту навчання до того, коли їм дозволено вийти з класу. Пан Анфінзен зауважує, що за останні тридцять років умови, в яких виросли діти, кардинально змінилися. Внутрішній світ нинішніх учнів зовсім інший, ніж 100 років тому, а шкільна система майже не змінилася. Школа відчиняє двері для всіх, проте основне правило незмінне: "Ось що ми пропонуємо. Сприймай його чи ні, але не йди із школи до 2-ї години." Вдома ж на дітей чекає пульт телевізора з сімдесятьма каналами і комп'ютер з безліччю можливостей. Контраст просто неймовірний. Яка ж школа потрібна сучасним учням? У танангерській школі це запитання вчителі ставлять як собі, так і своїм учням. Щоб відповісти на нього, слід передусім з'ясувати, хто такий нинішній учень, які його потреби, чи може їх задовольнити традиційна шкільна система. Окреслюється цілком очевидна ситуація:
Кожний тип суспільства, наголошує Тор Анфінзен, ставить до комплексу знань та вмінь, якими мають володіти його члени, специфічні вимоги. Які ж знання та вміння потрібні для життя в інформаційному суспільстві? Передусім - як знайти у постійно змінюваному світі ту чи ту інформацію. Вкрай важливим є творчий підхід та вміння розв'язувати проблемні ситуації, що потребує відповідальності, незалежності, вміння працювати з іншими людьми та повага до їхньої думки. Зазначимо, що зміни в суспільстві вплинули не лише на учнів, а й на вчителів. Адже навчати учнів уміння співпрацювати з іншими, вирішувати проблеми, бути незалежними та відповідальними можна лише в школі, в якій учитель має право голосу й можливість приймати самостійні рішення. Отже, педагогічний колектив школи дійшов згоди щодо трьох принципових змін у підході до навчального процесу:
У результаті в школі змінили розклад уроків та розклад дзвінків. На початку тижня учні самі складають план своєї роботи на основі гнучкої схеми, розробленої вчителями. Учні самостійно вирішують, коли і з ким вони будуть працювати (наприклад, понеділок може бути повністю присвячений математиці). Вчителі лише допомагають учням зробити вибір, що відповідає їхнім потребам та рівню підготовки, й забезпечують керівництво протягом тижня. Застосування індивідуального підходу до учнів потребує залучення більшої кількості вчителів. Кожен клас має по два класних керівники, які разом відповідають за більшість навчальних предметів. Шкільний день у Танангері триває з 8:00 до 15:00, тоді як у звичайній норвезькій школі - з 8:30 до 14:00. Подовжити перебування учнів в школі вдалося за рахунок семи так званих "вільних уроків" на тиждень. Учні Танангера можуть заощадити час (півгодини щодня) на так званому часовому рахунку й у п'ятницю піти додому відразу після обіду. Подовження шкільного дня дає учневі можливість виконати домашнє завдання в школі й завершити робочий день до того, як він повернеться додому. В його портфелі хіба що мобільний телефон та плеєр, адже вдома йому вже не потрібні ні підручники, ні зошити. Учням подобається, що в них є вибір: брати завдання додому або виконувати його в школі. Подобається це й батькам, адже тепер їм не потрібно щовечора допомагати дітям у виконанні домашніх завдань. За свідченням Тора Анфінзена, учні, яким довіряють відповідальну справу, беруть цю відповідальність на себе. Вони мають чіткий обміркований погляд на школу і процес свого навчання в ній. Саме можливість впливати на цей процес, а отже, й відчувати себе частиною шкільної системи, і є стимулювальним чинником їхнього навчання. Під час опитування учнів щодо того, в якій школі вони хотіли б навчатися, вони вперше відчули, що комусь не байдужа їхня думка. Так може, вважає директор, і надалі працювати в цьому напрямі? Запитати в учнів? За матеріалами презентації досвіду танангерської середньої школи на конференції Ради Європи в Осло 30.05 - 2.06.2002
Випуск 1, липень 2000 року. Випуск 2, жовтень 2000 року. Випуск 3, січень 2001 року. Випуск 4, квітень 2001 року. Випуск 5, травень 2001 року. Випуск 6, жовтень 2001 року. Випуск 7, січень 2002 року. Випуск 8, квітень 2002 року. Випуск 9, листопад 2002 року.
This web page is hosted free of charge through the Internet Access and Training Program (IATP). IATP is funded by the Bureau of Educational and Cultural Affairs of the U.S. Department of State and administered by the International Research & Exchanges Board.
  |
