Суб'єкти, а не об'єкти!
Демократія та участь учнів у справах школи

Маленькими ми спочатку вчимося ходити, і лише потім говорити. Однак коли приходимо до школи, нам наказують сидіти й мовчати. Часто я відчуваю, наскільки іронічним може здаватися навчання та виховання в школі. Хоча, ми - учні - головні дійові особи, тобто суб'єкти, до нас часто ставляться, як до об'єктів, які майже не можуть вплинути на те, що і як вивчати. Не підлягає сумніву, що більшості сучасних шкіл бракує демократичного шкільного управління та широкої участі в ньому школярів.

Останнім часом Рада Європи звернула увагу на цей аспект освіти й започаткувала програму "Освіта для демократичного громадянства з метою залучення школярів до участі у справах школи". Вже у самій її назві наголошено, що участь школярів в організації навчального процесу є важливою метою освіти, що, поза сумнівом, потребує певних умінь та навичок, необхідних для життя в демократичному суспільстві. Це є важливою підставою для створення системи, яка забезпечувала б участь школярів у процесі організації свого навчання.

Участь учнів у справах школи важлива ще й тому, що вона є засобом підвищення якості набутих ними знань. Учні досягають кращих результатів, якщо навчання стає більш мотивованим й осмисленим.

Шкільна демократія сама по собі є цінною для кожної особи. Наведімо приклад: представники влади та політики у своїх піднесених промовах часто повторюють, що молодь - наше майбутнє, і тому до неї треба прислухатися. Проте вони забувають, що юні громадяни це також і частина сьогодення , а отже, вони заслуговують на увагу, визнання й право на участь у прийнятті рішень. Дитячий садок - це не лише підготовка до школи, а школа - не лише підготовка до університету. Вони є значною частиною нашого життя й заслуговують на відповідне ставлення.

Отже, якою є демократія в школі? Насамперед зазначимо два окремих аспекти шкільної демократії: формальний і неформальний. Формальний полягає у представницькій демократії з участю учнів в органах шкільного управління на місцевому, регіональному та національному рівнях. Неформальний передбачає щоденну участь кожного школяра у розв'язанні питань навчального процесу, зокрема у виборі методів навчання, викладання та оцінювання.

Я хотів би поділитися власним скромним досвідом і деякими фактами щодо формальної і неформальної участі школярів у організації навчального процесу в школах Норвегії.

Відповідно до Закону про освіту нашої країни, кожна середня школа зобов'язана мати учнівські ради й залучати двох представників учнів до шкільних координаційних комітетів. У середній школі такі комітети можуть виконувати функції шкільних органів управління. Таким чином забезпечується формальна участь школярів на місцевому рівні. Однак, незважаючи на багатообіцяючу законодавчу підтримку учнівського та шкільного самоврядування, не в усіх школах воно функціонує успішно. Причини я назву дещо пізніше.

Закон про освіту сприяє діяльності та залученню молоді до роботи в демократичних молодіжних організаціях. Однією з таких організацій є Союз норвезьких школярів (Elevorganisasjonen i Norge), який діє на регіональному та національному рівнях. Союз школярів (СШ) працює заради загального блага та задоволення інтересів учнів середніх шкіл Норвегії і є незалежним від будь-яких політичних партій та корпоративних інтересів. Його було засновано в 1999 р. після того, як розпалися інші шкільні союзи, започатковані ще в 50-ті роки. Сьогодні організація об'єднує більше 130 тис. членів з понад 350 шкіл Норвегії. Серед членів Союзу школярів учні як професійно-технічних училищ, так і навчальних закладів, що дають академічну середню освіту. В кожній з 19 провінцій Норвегії є регіональні учнівські ради, які, співпрацюючи з місцевою владою, дбають про задоволення інтересів та потреб школярів. Національне керівництво Союзом школярів здійснюють 25 представників з усієї країни, для яких ця робота є професійним навантаженням. Річний бюджет організації становить 650 тис. Євро. Це урядове фінансування, внески членів Союзу та комерційні надходження.

Діяльність Союзу школярів охоплює такі проекти, як організація так званих операційних днів (Operation Dayswork), під час яких збираються кошти та проводяться різноманітні кампанії (наприклад, учнівська кампанія солідарності з молоддю півдня, кампанії з підвищення політичної обізнаності школярів, проекти з навчання представників учнівських громад).

Однак, на мою думку, якою б успішною не була діяльність органів шкільного самоврядування, учнів треба залучати до активної участі на неформальному індивідуальному рівні. Таке право учнів було закріплено законодавством країни щодо шкільної освіти після реформи норвезької школи 90-х років. Згідно з ним школярі мають право брати участь у процесі планування та оцінювання власного навчання. Вочевидь, реформа визнає важливість використання різноманітних методів навчання та викладання, що сприяють безперервній освіті, на відміну від інтенсивного читання та поверхових знань.

Проте, незважаючи на законодавче забезпечення демократії в школі сама шкільна система Норвегії повільно реагує на ці зміни. В більшості класних кімнат так само важко уявити демократичну атмосферу, як читання святкових буклетів у в'язниці. І все ж таки в багатьох навчальних закладах вдалося навчитися такого складного мистецтва, як участь учнів у справах школи, і нині з власного досвіду ми можемо зробити висновки щодо того, що саме сприяє цьому.

На мою думку, рівень успіху у цій важливій справі залежить від наявності або відсутності зазначених нижче ключових чинників:

Тренування. Як правило, поразки в тій чи тій справі трапляються через брак знань та навичок їх практичної реалізації. Нерідко нам, школярам, кажуть, що ми маємо брати в чомусь участь, проте все зводиться до того, що ми просто сидимо й спостерігаємо, як щось відбувається навколо нас.

Так що ж можна вважати справжньою альтернативою традиційній лекції? Альтернатив багато, однак бракує усвідомлення їх існування. Тому головним завданням школи має стати навчання вчитися.

Час і терпіння. Звичайно, можна легко кинути розпочату справу, якщо вона не дає результатів. Навчання - це важка праця. Так само важкою є і практика участі. Тому дуже важливо приділяти належну увагу тренуванням та аналізу. Адже погодьтеся, легких шляхів не буває.

Широке шкільне оцінювання. Час від часу постає потреба оцінювати успішність та якість навчання, плануючи наступний крок. І тут украй важливо прислухатися до думки учнів. Чи відчувають вони, що на неї зважають? Які заходи слід застосувати? Якість навчального процесу можна легко оцінити за допомогою анкет для учнів і вчителів.

Інформація. Можливо, в це важко повірити, але більшість учнів не знають своїх прав. Отже, конче потрібно надати їм інформацію про те, на що вони мають право. Більше того, слід знайти шляхи та засоби обміну інформацією та комунікації між шкільною адміністрацією та учнями, що так само важливо, як ЗМІ в демократичному суспільстві (хоча дехто піддає цю точку зору сумніву).

Свідоме шкільне керівництво. Норвезькі дослідники часто наголошують, що чітко визначені цілі і підтримка з боку шкільного керівництва - найважливіші критерії розвитку школи, з чим я не можу не погодитися. Ідея освіти для демократії має спиратися на керівництво школи.

Розуміння. Врешті-решт усе зводиться до бажання щось робити. Найбільша проблема, яку слід подолати, це негативне ставлення багатьох учителів, та й самих учнів, до участі у справах школи. Тому головний чинник успішного розв'язання поставлених завдань - їхнє бажання та відкрите ставлення до зазначеної проблеми.

Ми згадали лише деякі чинники, що забезпечують успіх демократії в школі, проте, звичайно, є ще багато критеріїв, які слід обов'язково враховувати. Попереду ще тривалий шлях, але вже й сьогодні ми досягли чимало.

Той, хто вважає, що закінчив свою освіту, не є освіченим, він просто констатує, що його життя скінчилося. Так само й ми маємо усвідомити, що розвиток та вдосконалення школи - справа, яка не має кінця.

Бажаю вам усього найкращого у вашому прагненні створити шкільну систему, яка б високо цінувала участь українських учнів.

Ян Фредрік Стовеланд,
екс-президент Союзу норвезьких школярів (Elevorganisasjonen i Norge)

This web page is hosted free of charge through the Internet Access and Training Program (IATP). IATP is funded by the Bureau of Educational and Cultural Affairs of the U.S. Department of State and administered by the International Research & Exchanges Board.